Словник української мови в 11 томах

комірник

КОМІ́РНИК, а́, ч., розм. Те саме, що квартира́нт.

Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (Мак., Вибр., 1954, 48).

◊ Іти́ (піти́) в комі́рники — ставати квартирантом.

— Візьму та й піду в комірники (Н.-Лев., II, 1956, 304).

КОМІРНИ́К, а, ч. Той, хто завідує коморою, складом.

Ланка очищатиме насіння.. і за вагою здаватиме його комірникові (Колг. село, 6.VІІ 1954, 3);

Діди.. доказували не раз на колгоспних зборах, що незамінних комірників нема (Тют., Вир, 1964, 403).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. комірник — Комірни́к: Комі́рник: — квартирант, селянин, що не мав власної хати [46-2] — люди, що живуть в чужій хаті, квартиранти [XIX] Панщину в Австрії зніс був властиво вже цісар Йосиф II патентом...  Словник з творів Івана Франка
  2. комірник — комі́рник іменник чоловічого роду, істота квартирант розм. комірни́к іменник чоловічого роду, істота працівник складу  Орфографічний словник української мови
  3. комірник — Комі́рник. 1. Мешканець, що наймає кімнату (куток) у чужій оселі, не маючи власної. Через будівельну спілку комірник стає властителем дому; платить комірне собі самому яко членови спілки — то ж сам себе за двері не викине (Товариш, 1908, 201). 2. перен.  Українська літературна мова на Буковині
  4. комірник — див. КВАРТИРАНТ. маґазинер, г. магазинник, в-й каптенармус, суч. завскладу.  Словник синонімів Караванського
  5. комірник — I ком`ірник-а, ч. Квартирант, винаймач житла. II комірн`ик-а, ч. Той, хто завідує коморою, складом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. комірник — КОМІ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що квартира́нт. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (О.  Словник української мови у 20 томах
  7. комірник — КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро.  Словник синонімів української мови
  8. комірник — Комі́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. комірник — Комірник, -ка м. 1) Жилець, постоялець. Уман. V. Вх. Зн. 27. 2) Сборщикъ пошлинъ на таможнѣ. ум. комірниче́нько. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. н. п.  Словник української мови Грінченка