комітетник

КОМІТЕ́ТНИК, а, ч., розм.

Член комітету.

– Перше своє виїзне засідання ми провели в Івано-Франківську, – розповідає перший заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України. – Очільник області подав комітетникам низку пропозицій щодо добудови перинатального центру, очисних споруд, розвитку кооперативного руху на селі тощо (з газ.);

Коли головний комітетник доповідав про виконану роботу, складалося враження, що звітує не громадський активіст, а щонайменше керівник районного масштабу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. комітетник — коміте́тник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. комітетник — -а, ч., розм. Член комітету.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комітетник — Коміте́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. комітетник — КОМІТЕ́ТНИК, а, ч., розм. Член комітету.  Словник української мови в 11 томах