комітетник
КОМІТЕ́ТНИК, а, ч., розм.
Член комітету.
– Перше своє виїзне засідання ми провели в Івано-Франківську, – розповідає перший заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України. – Очільник області подав комітетникам низку пропозицій щодо добудови перинатального центру, очисних споруд, розвитку кооперативного руху на селі тощо (з газ.);
Коли головний комітетник доповідав про виконану роботу, складалося враження, що звітує не громадський активіст, а щонайменше керівник районного масштабу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комітетник — коміте́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- комітетник — -а, ч., розм. Член комітету. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комітетник — Коміте́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- комітетник — КОМІТЕ́ТНИК, а, ч., розм. Член комітету. Словник української мови в 11 томах