кондор
КО́НДОР, а, ч.
Великий хижий птах із родини американських грифів із головою та шиєю без пір'я, який живиться переважно падаллю.
Кондор поширений у Південній та Північній Америці (з наук. літ.);
Самець кондора помітно більший за самку, що є рідкістю серед хижих птахів (з наук.-попул. літ.);
Із хижих птахів на особливу увагу заслуговує кондор, що належить до ряду американських грифів (з навч. літ.);
Стоїть закутий У клітку лев. А поруч з ним кондор розправив крила І гріє їх на сонці веснянім... (О. Олесь);
Кондора було чудово видно. Його могутні крила сягали завширшки понад п'ятнадцять футів, він плавно линув у просторі, ледь змахуючи ними, бо великим птахам властива у льоті спокійна велич (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
* У порівн. Тепер, як кондор над рябцями, він [літак] кружляв .. над ворожими головами (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)