кондор
КО́НДОР, а, ч. Великий хижий птах з голою головою та шиєю, що живиться переважно падлом; водиться в Південній Америці.
З хижих птахів на особливу увагу заслуговує кондор.., що належить до ряду американських грифів (Посібник з зоогеогр., 1956, 44);
Стоїть закутий У клітку лев. А поруч з ним кондор розправив крила І гріє їх на сонці веснянім… (Олесь, Вибр., 1958, 331);
*У порівн. Тепер, як кондор над рябцями, він [літак] кружляв.. над ворожими головами (Панч, І, 1956, 125).
Словник української мови (СУМ-11)