кондотьєр
КОНДОТЬЄ́Р, а, ч.
В Італії XIV–XV ст. – ватажок найманого військового загону, що служив різним європейським володарям.
На країну .. сильне військо наступило, – за французькими полками з різних сторін кондотьєри (Леся Українка);
Це ж не якась кульгава конячина, що возить камінь із гірських кар'єрів. І не арабський огир сарацина, і не квадратні коні кондотьєрів (Л. Костенко);
Поблизу церкви його увагу надовго .. прикував кінний пам'ятник кондотьєра Бартольомео Коллеоне (Ю. Андрухович);
Кондотьєр скликав і розпускав загін на свій розсуд, укладав договори на ведення військових операцій, отримував гроші й розплачувався з найманцями (з наук.-попул. літ.);
Серед кондотьєрів було чимало авантюристів. Часто вони після отримання плати за свою роботу переходили з одного табору в інший і шантажували своїх наймачів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)