конклюзія
КОНКЛЮ́ЗІЯ, ї, ж., заст.
Висновок.
“Моя спрагнена душа бажала пити з цілого моря красоти, але захопила ледве кілька крапель” – така є меланхолійна конклюзія, що її висловлює поет [Ярослав Врхліцький] у отсій книжці, мов здобуток своєї оптимістичної доби (І. Франко);
[Гетьман:] Хрещениця?.. Та чи ж їй теє в голові? Та вже, де наше не пропадало, пообіцяв, то поїдемо завтра з хлібом святим, може, хрещениця нас при старості літ не осоромить. Хо-хо-хо! Конклюзія несподівана (Л. Старицька-Черняхівська).
Словник української мови (СУМ-20)