конкордат
КОНКОРДА́Т, у, ч., юр.
Угода між урядом якої-небудь держави й Ватиканом, що визначає статус католицької церкви в цій державі.
Провідна роль церкви у політичному житті переважної більшості західноєвропейських держав була затверджена Вормським конкордатом ХІІ ст. (з наук. літ.);
– Напевне Пачеллі буде належати честь підписати з нами історичний конкордат... (М. Стельмах);
– А хто ж мене вигнав з моєї землі? – провадив розлючений газетяр. – Попи, яких Наполеон повернув своїм конкордатом, замість того щоб тримати їх так, як у державі тримають лікарів, адвокатів, астрономів (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).
Словник української мови (СУМ-20)