конкретика
КОНКРЕ́ТИКА, и, ж.
Сукупність конкретних фактів, справ, дій.
Картина так точно передавала справжню конкретику, що я відчув мимовільний страх (Є. Гуцало);
Від нас чекають плодів не абстрактного пізнання, а – конкретики (Н. Околітенко);
I нехай вона [інформатика] позбавлена будь-якої конкретики, хай ми не знаємо жодних деталей, сутi справи це не мiняє (О. Авраменко);
– Ось список тем для перших випускiв програми, – перейшла до конкретики Луїза i подала своєму мовчазному вiзавi аркуш з друкованим текстом (Г. Вдовиченко).
Словник української мови (СУМ-20)