конкурс
КО́НКУРС, у, ч.
Змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд.
Оповідання з життя молдаван скінчив уже і послав до “Зорі”. На конкурс нічого не посилав, не встиг (М. Коцюбинський);
Бабця співала меццо-сопрано, дідо ж – баритоном. Їхній хор виступав у міській філармонії кілька разів на рік, постійно брав участь у конкурсах і фестивалях (С. Андрухович);
У перший же рік існування гуртка його вихованці посіли перше місце в районному конкурсі художньої самодіяльності (з газ.).
[Не] пройти́ за ко́нкурсом див. прохо́дити.
◇ (1) По́за ко́нкурсом – набагато кращий, який за своїми якостями значно перевищує інших.
– От я чув, що в Ленінградському політехнічному, якщо вступаєш третій рік підряд, приймають поза конкурсом. Бо людина, вважають, наполеглива у виборі професії (Г. Усач);
– У мене вища [освіта] незакінчена, Іє, і я не можу тебе так всебічно оцінити, як це зробив би, скажімо, будь-який кандидат наук. Я вже мовчу про докторів, професорів. Там ти поза конкурсом (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)