конкурс
КО́НКУРС, у, ч.
Змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд.
Оповідання з життя молдаван скінчив уже і послав до “Зорі”. На конкурс нічого не посилав, не встиг (М. Коцюбинський);
Бабця співала меццо-сопрано, дідо ж – баритоном. Їхній хор виступав у міській філармонії кілька разів на рік, постійно брав участь у конкурсах і фестивалях (С. Андрухович);
У перший же рік існування гуртка його вихованці посіли перше місце в районному конкурсі художньої самодіяльності (з газ.).
[Не] пройти́ за ко́нкурсом див. прохо́дити.
◇ (1) По́за ко́нкурсом – набагато кращий, який за своїми якостями значно перевищує інших.
– От я чув, що в Ленінградському політехнічному, якщо вступаєш третій рік підряд, приймають поза конкурсом. Бо людина, вважають, наполеглива у виборі професії (Г. Усач);
– У мене вища [освіта] незакінчена, Іє, і я не можу тебе так всебічно оцінити, як це зробив би, скажімо, будь-який кандидат наук. Я вже мовчу про докторів, професорів. Там ти поза конкурсом (О. Чорногуз).
Значення в інших словниках
- конкурс — ко́нкурс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- конкурс — див. ЗМАГАННЯ. Словник синонімів Караванського
- конкурс — (від лат.concursus — зіткнення, сутичка) змагання для виявлення найкращих серед учасників представлених робіт тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
- конкурс — [конкурс] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- конкурс — -у, ч. 1》 Змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд. || Відбір претендентів на заміщення деяких посад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конкурс — Змаг, див. конкуренція Словник чужослів Павло Штепа
- конкурс — (англ. сontest) 1. у західному торговому праві – порядок задоволення претензій кредиторів до неплатоспроможного боржника. Він зводиться до передачі в судовому порядку майна боржника спеціальній комісії, так званому конкурсному управлінню. Економічний словник
- конкурс — ко́нкурс (від лат. concursus – зустріч, зіткнення) 1. Змагання з метою виявлення найкращого з учасників. 2. Відбір претендентів на заміщення деяких посад. 3. У буржуазному праві concursus creditorum – передавання кредиторам управління майном банкрута для задоволення їхніх претензій. Словник іншомовних слів Мельничука
- конкурс — ОЛІМПІА́ДА (змагання в галузі самодіяльного мистецтва, у виконанні навчальних завдань і т. ін.), КО́НКУРС. Більшість гуртків.. школи готувалися до Республіканської олімпіади (Л. Словник синонімів української мови
- конкурс — Ко́нкурс, -су; -курси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конкурс — КО́НКУРС, у, ч. Змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд. Оповідання з життя молдаван скінчив уже і послав до «Зорі». На конкурс нічого не посилав, не встиг (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- конкурс — рос. конкурс змагання з метою виявлення найкращих серед його учасників. К. проводять на заміщення вакантних посад керівників виробничих і підприємницьких структур; у вузах (для зав. Eкономічна енциклопедія
- конкурс — (лат. — зіткнення) Творче змагання митців з метою виявлення кращої пропозиції, проекту. Мало місце ще в епоху Античності, почало часто проводитися з XIII ст. Архітектура і монументальне мистецтво