коновочка
КОНО́ВОЧКА, и, ж., заст.
Зменш.-пестл. до коно́вка.
Встав наймит... Та бере він коновочки, Та іде по воду (з народної пісні);
Ой Матію та Матію, відколи тя прошу. Зроби мені коновочки, най співанки ношу (з коломийки);
Несе з торбиною на плечах Нову коновочку старий (Т. Шевченко);
Я дивився, як люди тягнуть руки до коновочки, щоб кинути гроші на відбудову храму, як ставлять свічки з тремтливими пелюстками вогників (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)