коновонька
КОНО́ВОНЬКА, и, ж., заст.
Зменш.-пестл. до коно́вка.
Закувала зозуленька В стодолі на розі, Заплакала дівчинонька В батька на порозі. Ой візьму я коновоньки Та й піду по воду, А там хлопці-риболовці З козацького роду (з народної пісні);
[Русалка:] Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки... (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)