коновод
КОНОВО́Д, а, ч., розм.
1. Те саме, що конокра́д.
І чого то на тих ярмарках не було? .. Коноводів, мошенників [шахраїв], що обдурюють народ, так і не розминешся! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Невеликий рудобородий жидок .. – то був попросту отаман цілої шайки злодіїв-коноводів (І. Франко);
Тепер вона знала, чим зробився Роман і хто брав у їх [них] на селі коні... Коновод!.. Злодій!.. (Б. Грінченко);
Ночами ж чорними на вежі в вишині Горіли вогники – то гасло коноводам (Казали так) – ще й на чотири сторони (І. Багряний).
2. Людина, яка доглядає за кіньми вершників, що спішилися.
Галат стояв перед Шахаєм, тримаючи в лiвiй руцi повiд. Комдив кинув йому кiлька слiв. Галат i зсадив бригаду на землю, i коноводи вiдвели коней (Ю. Яновський);
Коноводи пiдводили коней тим, хто спiшився для бою в лiсi (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)