коновкар
КОНОВКА́Р, я́, ч., заст.
Майстер, що робить коновки.
Коновкар увійшов у хату, скинув з плечей бесаги і споглянув задубілими очима на жінку й на діти (Марко Черемшина);
Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі – коновкарі, дьогтярі, решетарі (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)