коновкар

КОНОВКА́Р, я́, ч., рідко. Майстер, що робить відра, коновки.

Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Козл., Сонце.., 1957, 7).

Значення в інших словниках

1. коновкар — коновка́р іменник чоловічого роду, істота майстер, що робить відра, коновки рідко  Орфографічний словник української мови
2. коновкар — КОНОВКА́Р, я́, ч., заст. Майстер, що робить коновки. Коновкар увійшов у хату, скинув з плечей бесаги і споглянув задубілими очима на жінку й на діти (Марко Черемшина)...  Словник української мови у 20 томах