конов'язь

КОНО́В'ЯЗЬ, і, ж.

Стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.

Біля конов'язі він побачив прив'язаного одного з своїх коней (Л. Смілянський);

Не розсідлуючи, кинув [Гаркуша] коня біля конов'язі (О. Гончар);

Прив'язавши змиленого вороного до конов'язі, Федько з пакетом у руці кинувся до сільради (Є. Доломан);

Біля конов'язі було вже припнуто з десяток різномастих коней (В. Шкляр);

Він [Ламбертуччо] прив'язав коня до конов'язі, а сам побрався нагору (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. конов'язь — коно́в'язь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конов'язь — -і, ж. Стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конов'язь — Конов'язь, -зі ж. Столбъ или жердь, или кольцо, къ которымъ привязываютъ лошадей. Позлізали і поприв'язували коней... у конов'язей. ЗОЮР. І. 254.  Словник української мови Грінченка