конов'язь
КОНО́В'ЯЗЬ, і, ж.
Стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.
Біля конов'язі він побачив прив'язаного одного з своїх коней (Л. Смілянський);
Не розсідлуючи, кинув [Гаркуша] коня біля конов'язі (О. Гончар);
Прив'язавши змиленого вороного до конов'язі, Федько з пакетом у руці кинувся до сільради (Є. Доломан);
Біля конов'язі було вже припнуто з десяток різномастих коней (В. Шкляр);
Він [Ламбертуччо] прив'язав коня до конов'язі, а сам побрався нагору (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конов'язь — коно́в'язь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- конов'язь — -і, ж. Стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конов'язь — Конов'язь, -зі ж. Столбъ или жердь, или кольцо, къ которымъ привязываютъ лошадей. Позлізали і поприв'язували коней... у конов'язей. ЗОЮР. І. 254. Словник української мови Грінченка