коноплище
КОНО́ПЛИЩЕ, а, с.
1. Місце, ділянка, на якій росли коноплі; коноплисько.
Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю (Сл. Б. Грінченка);
// Ділянка землі для вирощування конопель.
Батько з Наумом тим часом засівали в леваді коноплище, де завжди сіяли коноплі на низині (І. Нечуй-Левицький).
2. рідко. Те саме, що коно́плі 1.
Надвечір'я було теплим .. Коноплища розливали над оселями цибулячий дух (Григорій Тютюнник);
Батько проводжав його суворим поглядом, аж доки хлопець не зник за високими коноплищами, що росли на березі річки в кінці Устименкової садиби (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)