конопляний
КОНО́ПЛЯ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до коно́плі.
Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили, та й знайшли три конопляні зернятка (Леся Українка);
Засунувши гвинтівку в конопляну горстку, він подався городами до річки, щоб викинути у воду новеньку гвинтівку (І. Цюпа);
Для виконання державного замовлення на одержання макової та конопляної соломи Мінагрополітики щорічно видає спеціальні свідоцтва на право культивування снотворного маку та коноплі (з наук. літ.);
// Вигот. з волокна конопель.
На парканах сушилася випрана білизна та довге конопляне полотно, що його виткали за зиму (М. Томчаній);
На Бойківщині для вишивання використовували фарбовані, міцно прядені лляні чи конопляні нитки (з наук. літ.);
Конопляна макуха відома як дуже багатий на білкові речовини цінний корм для тварин (з наук.-попул. літ.);
// Власт. коноплям.
У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову туманить (М. Рильський);
// Який видобувають із конопель.
Господар .. з пляшечки наточив конопляної олії на блюдце (В. Барка);
Колись українці на Багату кутю готували гречану кашу з конопляним молоком (з наук.-попул. літ.).
2. Який має колір прядива з конопель (перев. про волосся).
Ясен тріпнув вицвілим на сонці конопляним волоссям, підстриженим під макітерку (В. Малик);
Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові (М. Руденко);
У Флора здійнялося на тім'ї рідке конопляне волосся, і він ледве не закричав (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)