консенсус
КОНСЕ́НСУС, у, ч., книжн.
Загальна згода, порозуміння, що досягається з обговорюваного, перев. спірного, питання.
Якщо важливі справи у Європейському Союзі будуть вирішуватись більшістю голосів, а не консенсусом, то малочисельні нації потраплять у залежність від великих числом народів (Д. Павличко);
Мова вмирає тоді, коли в суспільстві відсутній поняттєвий консенсус, домовленість про єдине, загальноприйняте значення публічно вживаних слів і термінів (О. Забужко);
Депутати так і не знайшли консенсусу щодо другої поправки до закону (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)