консерваторія
КОНСЕРВАТО́РІЯ, ї, ж.
Вищий музичний навчальний заклад.
– Я, Льольо, не скінчила консерваторії – і я не передам тонких нюансів моєї симфонії (М. Хвильовий);
З часом Юра полюбив музику, в нього виявилось справжнє обдарування, вже шістнадцяти років він поїхав навчатися до консерваторії, і багато хто пророкував йому блискуче майбутнє (П. Загребельний);
Найвірніший шлях до сцени, звичайно, консерваторія. Але у консерваторію п'ятикласників не беруть (В. Нестайко);
Ковбик, як ніхто, відчував музикальність слова, хоч ніколи консерваторій не кінчав (О. Чорногуз);
Першу консерваторію як вищий навчальний заклад засновано в Неаполі 1537 р. (з наук.-попул. літ.);
З 1867 р. Микола Лисенко навчався в Лейпцизькій консерваторії, де студіював як піаніст (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)