конспіраторка
КОНСПІРА́ТОРКА, и, ж.
Жін. до конспіра́тор.
– Валентина – велика конспіраторка (Олесь Досвітній);
Скільки їх, отих усіляких комітетів, у благословенній Монії! Конспіраторка Тессі!.. Тьху! Ні, вже хай буде як буде, але таємницю доведеться передати Мей (М. Дашкієв);
“Конспіраторка”, – осміхнувся Ґастон, згадавши, як вони нишком прокрадалися темними переходами, і покоївка раз по раз здригалася і блідла зі страху, зачувши здаля найменший шурхіт (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)