констатований
КОНСТАТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до констатува́ти.
– Тепер не до жартів. У неї [Евеліни] був констатований струс мозку, але без внутрішніх пошкоджень (О. Бердник);
// констато́вано, безос. пред.
У статті 8 Конституції України констатовано, що Конституція України має найвищу юридичну силу (з мови документів);
Прийнято постанову, в якій констатовано виконання планів вуглевидобутку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)