констатувати
КОНСТАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Установлювати, відзначати наявність чого-небудь.
Констатую факт, що в тебе енергії .. нема (В. Стефаник);
Я чую все, що відбувається в паралельному світі за стіною, з приємністю констатуючи, що навіть провідниця забула про моє існування (С. Андрухович);
Лікарі констатували звичайну втому горла (Іван Ле);
– Ну що ж, рiшення ухвалене, – вiн [імператор] констатував це як незаперечний факт (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)