конститутивний
КОНСТИТУТИ́ВНИЙ, а, е, книжн.
Який становить основу чого-небудь; визначальний.
Міфологи звертали увагу на конститутивну роль образу землі в міфології українців (з наук. літ.);
Шістдесятники протиставляли підвалинам режиму конститутивні засади нової ментальності, а відтак і нового суспільства (з наук.-попул. літ.);
Президентські вибори відіграють роль конститутивного чинника в усіх сферах суспільного життя (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)