контраст
КОНТРА́СТ, у, ч.
1. Гостро виражена протилежність.
Владко .. сміливий, рішучий, вродливий, а його брат якийсь ніби наполоханий .. – ось який контраст являли обидва брати (І. Франко);
Серед білих або злегка жовтавих домів ростуть групами кипариси, що збільшує контраст між білим і чорним (М. Коцюбинський);
Максим говорив, заплітаючи язиком, але доброю українською мовою, і, може, саме це – контраст між тією мовою й жахливим виглядом зовнішнім – змусило старого господаря зацікавитись (І. Багряний);
Між чорною .. ніччю і неймовірно ясним палючим днем тут існує різкий контраст (Л. Дмитерко).
2. У живописі та фотографії – велика, різка відмінність у яскравості або кольорі предметів.
Контраст негатива виражається різницею між максимальним і мінімальним його почорнінням (з наук. літ.);
Завдяки двом протилежним принципам – контрасту та нюансу – художнику вдалося органічно вписати зображення в площину обкладинки, поєднати його з конструктивним гротескним шрифтом та зі скупими набірними елементами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)