контрфорс
КОНТРФО́РС, у, ч., архт.
Вертикальний виступ стіни, що надає їй міцності та стійкості.
Контрфорси будували ще давні римляни, але майже виключно для підпирання кам'яної оболонки платформ, побудованих на схилі пагорбів (з наук.-попул. літ.);
Бережанська стара церква була невеличка, з грубезними стінами й вузькими, довгими вікнами.. Дебелі контрфорси, мов у фортеці, підпирали її стіни (Б. Лепкий);
Ззаду до веж .. тулилося присадкувате приміщення собору, підтримуване химерним плетивом контрфорсів (П. Загребельний);
* Образно. Небес душив контрфорс і оніміла пісня пахла і полином і чебрецем (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)