конфузити

КОНФУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, недок., кого.

Завдавати сорому, соромити.

– Ти, будь ласка, не конфузь Оксентія Пилиповича, а то він ще втече (М. Івченко);

– Я вас дуже прошу не конфузити мене... (М. Хвильовий);

Щоб не конфузити хлопців перед медициною, мусив [Петро] навіть на хитрість піти: до тридцяти дев'яти нагнав температуру (А. Головко);

Конфузить його лиш те, що зi мною, як iз рiвним, розмовляє капiтан Сiдлецький, родовiд якого губиться на шляхах польського невiльничого сторiччя i повстанчих емiграцiй (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. конфузити — конфу́зити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. конфузити — -ужу, -узиш, недок., перех. Завдавати сорому, соромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конфузити — БЕНТЕ́ЖИТИ (викликати стан замішання, зніяковілості, ставити в незручне становище), ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, КОНФУ́ЗИТИ розм.; ШОКУВА́ТИ (викликати неприємне почуття недотриманням загальноприйнятих норм поведінки). — Док.: збенте́жити, сконфу́зити, шокува́ти.  Словник синонімів української мови
4. конфузити — КОНФУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, недок., перех. Завдавати сорому, соромити. — Щоб не конфузити хлопців перед медициною, мусив [Петро] навіть на хитрість піти: до тридцяти дев’яти нагнав температуру (Головко, І, 1957, 468).  Словник української мови в 11 томах