конфігурація
КОНФІГУРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Обрис зовнішньої форми чого-небудь.
Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій (П. Автомонов);
Нам вдавалося спати в будь-яких позах і конфігураціях. Спати сидячи. Спати стоячи (Ю. Андрухович);
Виразно було видно вночі освітлені міста. За їхньою конфігурацією космонавти пізнавали найбільші міста світу (з газ.).
2. спец. Взаємне розташування, розміщення певних предметів або їхніх частин.
Період головного циклу просторового зсуву центру Сонячної системи, коли приблизно повторюється конфігурація стояння Сонця, Юпітера й Сатурна, становить близько 60 років (з наук. літ.);
У панно, розміщеному на стіні панельного будинку, створено багатообразну просторову конфігурацію (з наук.-попул. літ.);
Періодичність властивостей елементів зумовлена періодичним повторенням конфігурації зовнішніх електронних оболонок атомів (з навч. літ.).
(1) Конфігура́ція плане́т – положення планет відносно Землі та Сонця.
Конфігурація планет на небосхилі корелює з певним рівнем сонячної активності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)