конфігурація
КОНФІГУРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Обрис зовнішньої форми чого-небудь.
Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 216);
Одні [машини] ріжуть метал, інші зварюють, треті надають потрібної конфігурації (Рад. Укр., 15.УІІ 1959, 8);
Деталі корпусу [судна] мають складну просторову конфігурацію (Наука.., 6, 1964, 28).
2. Взаємне розташування, розміщення якихось предметів або їх частин.
Конфігурація зірок.
Словник української мови (СУМ-11)