конфіскування
КОНФІСКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. конфіскува́ти; конфіскація.
На думку багатьох біографів Джордано Бруно, він, можливо, і не загинув би на вогнищі, якби не виступав проти монастирських прибутків та маєтків, не вимагав їхнього конфіскування (з наук.-попул. літ.);
Покарання за хакерство – штраф у розмірі нанесених збитків, конфіскування майна, позбавлення волі від двох до восьми років (з мови документів);
Народи Кенії повстали проти конфіскування британцями їхніх земель (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)