конфіскування

конфіскува́ння

-я, с.

Дія за знач. конфіскувати; конфіскація.

Значення в інших словниках

1. конфіскування — конфіскува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. конфіскування — КОНФІСКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конфіскува́ти; конфіскація. На думку багатьох біографів Джордано Бруно, він, можливо, і не загинув би на вогнищі, якби не виступав проти монастирських прибутків та маєтків, не вимагав їхнього конфіскування (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. конфіскування — КОНФІСКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конфіскува́ти; конфіскація. Конфіскування газети.  Словник української мови в 11 томах