Словник української мови у 20 томах

конюшина

КОНЮШИ́НА, и, ж.

Рід багаторічних і однорічних трав'янистих рослин родини бобових, що мають трійчасті листки й квітки, зібрані в суцвіття кулястої форми.

Літом густа, пахуча трава та квітки .. конюшини нависали з берегів аж над саме водяне дзеркало (І. Франко);

Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (М. Коцюбинський);

Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій (Б.-І. Антонич);

Побачила [Мілена] вітер,.. почула .. затишне гудіння джмеля, який збирається вмоститися на товстій квітці конюшини (С. Андрухович);

Любо стебла конюшини торкатися вліті [влітку] ногою або рукою, відчути овечої вовни руно (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете).

△ (1) За́яча конюши́на – цінна кормова рослина родини бобових, яку використовують у народній медицині для загоювання ран.

У разі епілепсії, переляку дітям рекомендують траву заячої конюшини (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. конюшина — конюши́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. конюшина — -и, ж. Багаторічна трав'яниста бобова кормова рослина, що має трійчасті листки й квітки кулястої форми. Заяча конюшина — цінна кормова рослина родини бобових; використовується також у народній медицині для лікування ран.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конюшина — Багато- або однорічна трав'яниста рослина родини бобових, кормова рослина; бл. 300 видів поширені в помірному поясі Європи, Азії та Пн. Америки; як кормову рослину та медонос вирощують: к. червону (лукову), поширену на луках Європи та Азії...  Універсальний словник-енциклопедія
  4. конюшина — Конюши́на, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. конюшина — КОНЮШИ́НА, и, ж. Багаторічна трав’яниста бобова кормова рослина, що має трійчасті листки й квітки кулястої форми. Літом густа, пахуча трава та квітки.. конюшини нависали з берегів аж над саме водяне дзеркало (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  6. конюшина — Конюшина, -ни ж. Клеверъ, Trifolium pratense. Волын. г. ЗЮЗО. І. 139.  Словник української мови Грінченка