кооптувати
КООПТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що.
Здійснювати кооптацію кого-небудь.
Всеукраїнський конгрес надав Центральній Раді право кооптувати до свого складу 15% нових членів (з наук. літ.);
Прагнучи продемонструвати свою прогресивність, більшовики сприяли розвиткові науки. У 1919 р. вони не лише кооптували створену в Києві урядом Скоропадського Академію наук, а й навіть оголосили її своїм дітищем (з наук. літ.);
Рада Товариства української мови Київського національного університету імені Т. Шевченка має право кооптувати при потребі до свого складу до третини від числа обраних членів (з наук.-попул. літ.);
// перен. Залучати когось до певного кола осіб.
Тебе кооптують до лику святих як царя (В. Кожелянко).
Словник української мови (СУМ-20)