координація
КООРДИНА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Узгодженість рухів, дій і т. ін.
Бачив [тренер] .. чудову координацію рухів дівчини, бачив, як доцільно застосовується зусилля кожного м'яза (В. Собко);
На вигляд йому було років п'ятдесят, але його атлетична фігура й чітка координація рухів свідчили про неабияку фізичну силу та блискавичну реакцію (О. Авраменко, В. Авраменко);
Під впливом алкоголю порушується координація рухів, наприклад, руху очей (предмети починають двоїтися), хода стає незграбною, хитливою (з наук.-попул. літ.).
2. Погодження, зведення до відповідності, встановлення взаємозв'язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями і т. ін.
– Координація дій в таких умовах – блеф! І я вирішив... здійснити невеличкий проект (О. Бердник);
– Товаришу майор, мене послано до вас для координації дій по форсуванню Дніпра (Ю. Бедзик);
Необхідна чітка регламентація процедури координації діяльності органів контролю (з наук. літ.);
Сучасні наукові дослідження немислимі без широкої і добре організованої координації багатьох закладів і підприємств (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)