координація
КООРДИНА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Погодження, зведення до відповідності, установлення взаємозв’язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями тощо.
Була координація дій [партизанів] з штабами фронтів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 122);
Рада Економічної Взаємодопомоги відіграє важливу роль у координації планів розвитку народного господарства соціалістичних країн (Наука.., 2, 1960, 6);
Особливого значення набуває нині питання координації науково-дослідної роботи (Рад. Укр., 14.Х 1961, 2).
2. Узгодженість рухів, дій і т. ін.
У 3 роки мозочок дитини своїми розмірами наближається до мозочка дорослої людини, у зв’язку з чим розвивається здатність збереження рівноваги тіла й координації рухів (Шк. гігієна, 1954, 54).
Словник української мови (СУМ-11)