координований
КООРДИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до координува́ти.
Окостенілі неслухняні ноги ледве тримають його, рухи скупі, погано координовані (3 глибин душі, 1959, 44);
// у знач. прикм.
Координована діяльність.
Словник української мови (СУМ-11)