коптити
КОПТИ́ТИ, пчу́, пти́ш, недок., що.
1. Приготовляти продукти харчування (рибу, м'ясо і т. ін.), пров'ялюючи їх у диму або використовуючи відповідні хімікати; закопчувати (у 2 знач.).
Чоловік .. одно [свиняче м'ясо] варить, інше в димах коптить, начиняє ним ковбаси (І. Франко);
Олександр оповів, як вони [алтайці] приготовляють сирки [рибу], як їх коптять над вогнищем на прутті (В. Гжицький);
– Чому ж сам не коптиш м'яса, коли знаєш усі хитрощі? – допитувався Лучук (П. Загребельний);
– Ти мені .. сам недавно розповідав, що у вас будуть різати й коптити свиню (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. Укривати кіптявою; закопчувати (у 1 знач.).
Опритомнів [Яресько] вночі .. Лежить та дивиться, як щербата лампа в газетному абажурі всю ніч стелю над ним коптить! (О. Гончар).
◇ (1) Копти́ти не́бо, зневажл. – жити без певної мети, без користі для людей, для суспільства.
Без діла жить – тільки небо коптить (прислів'я);
– Князь Куракін, думаєте, чого кулю собі в лоб пустив?.. вийшов порох увесь, чого йому було небо коптити?! (А. Головко);
– Давай скажемо комісії, що ми – здорові .. Коли вже війна, то краще воювати, ніж задарма коптити небо (Є. Доломан);
– Так ось що, дорогий пане директор: або – роль у “Полтавці”, або – розрахунок. – Він віддихався трохи і продовжував тим же підвищеним тоном. – Зрозумійте ж, мене просять і в Тулу, і Воронеж, а я тут сиджу, небо копчу у вашій Полтаві! (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)