коралики

КОРА́ЛИКИ, ів, мн. (одн. кора́лик, а, ч.).

Зменш.-пестл. до кора́лі 1.

Бо багачка, вража дочка, Не хоче робити, Начіпляє кораликів, Щоб її любити (П. Чубинський);

Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас і бурштинових кораликів, бо ж цінніші взяла з собою мати у могилу (Юліан Опільський);

* У порівн. Він струшує з пухнастої гілочки сніг, але намерзлі бурульки льоду, наче кришталеві коралики, тримаються міцно (Є. Доломан).

Значення в інших словниках

1. коралики — -ів, мн. (одн. коралик, -а, ч.). Зменш.-пестл. до коралі 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. коралики — КОРА́ЛИКИ, ів, мн. (одн. кора́лик, а, ч.). Зменш.-пестл. до кора́лі 1. Бо багачка, вража дочка. Не хоче робити, Начіпляє кораликів. Щоб її любити (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
3. коралики — Коралики, -ків м. мн. ум. отъ коралі.  Словник української мови Грінченка