коралики
КОРА́ЛИКИ, ів, мн. (одн. кора́лик, а, ч.). Зменш.-пестл. до кора́лі 1.
Бо багачка, вража дочка. Не хоче робити, Начіпляє кораликів. Щоб її любити (Чуб., V, 1874, 113);
Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас і бурштинових кораликів, бо ж цінніші взяла з собою мати у могилу (Оп., Іду.., 1958, 12).
Словник української мови (СУМ-11)