корба
КО́РБА, и, ж.
1. Пристрій з ручкою, яку крутять для надання обертального руху валові, для заведення машини і т. ін.
Василь крутив корбу, в діжці шуміло, і в дірочку товстою цівкою плинув свіжий вишневий мед (С. Васильченко);
Самоскид здригнувся – мотор завівся. Шофер кинув під сидіння заводну корбу (Б. Харчук);
Витягали човна ручною лебідкою. І то було найважче. Корбу лебідки могли крутити максимум двоє чоловіків, а сили двох .. було замало (В. Нестайко).
2. Те саме, що ко́ло́ворот¹ 2.
Меланхолійно поскрипували корби, якими спускано робітників у глибінь (І. Франко);
Десь у селищі брязнуло об цямрину відро і, немов чайка спросоння, закигикала корба (Д. Ткач);
Парубки повставали i .. почали тягати з колодязя воду корбою i носити до нового чану (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)