кордубатий
КОРДУБА́ТИЙ, а, е.
1. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево).
Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Тичина);
Суху толоку підмивала грузька низовина. Посеред неї доживав віку кордубатий ліс (Олекса Ізарський);
Баба Катря жила довго .. Вона була ще старіша, ніж груша під хатою, ніж кордубата яблуня в саду (А. Михайленко).
2. перен. Незграбний (про людину).
Коли він увійшов до церкви, там .. наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантія (М. Стельмах);
Чистив [Сергій] картоплю своїми великими кордубатими руками, але так зграбно, наче робив це щодня (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)