коректний
КОРЕ́КТНИЙ, а, е.
1. Який тактовно та ввічливо поводиться з людьми; ввічливий.
Трохи згодом і немов по хвилевій задумі додала я: – Мені такі цілком старенькі дами симпатичні. В своїй тихій простоті і побожності були такі коректні і великі (О. Кобилянська);
Василюшка був завжди з нею бездоганно коректний (Ірина Вільде);
На уроках [професор] такий важний, коректний, знаючий, – а тут [біля річки] – наче мала дитина (П. Колесник);
// Характерний для такої людини; витриманий.
Хоменко розумів, що коректній вдачі письменника багато чого в цьому колі не подобається, і це вражало гонор фабриканта (Л. Смілянський);
Каринський не хотів порушувати коректну офіціальність у своїх взаєминах з чехом (Ю. Шовкопляс).
2. Який відповідає чому-небудь; правильний (у 1, 2 знач.), точний (у 3 знач.).
Бос згодився з Реріхом і подякував за прекрасний урок всеохопного співробітництва в живій природі, .. яке одне лише може дати коректні, точні відповіді про той чи інший бік таємниці (О. Бердник);
Ризикованість номера доповнювалася не зовсім коректною американською вимовою Соломії, що породжувало змішаний жахливо-комічний ефект (Ю. Андрухович);
Отримано пiдтвердження прийому пароля. Пароль коректний (О. Авраменко, В. Авраменко);
Мовознавча наука (теоретична і прикладна), театр, радіо, школа велику увагу віддають справам коректної (орфоепічної) літературної вимови, наголосу, ритмомелодики рідної мови (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)