коректно

КОРЕ́КТНО.

Присл. до коре́ктний.

Одягався він завжди дуже коректно, – сам невеличкий, тоненький, у чорному сюртуці, він похожий був на маленький чорненький олівець з записної книжки (В. Винниченко);

Лорен досить коректно поцікавився нашими справами, але, не дочекавшись відповіді, почав виказувати ознаки хвилювання (І. Багряний);

Фон Лібіх у своїх лекціях, хоч би яким гострим було вістря дискусії, завжди коректно відгукувався про опонентів (Любко Дереш);

Природа відповідає людині на будь-яке запитання, якщо воно поставлене коректно й осмислено (О. Бердник);

// у знач. пред.

Киманий. Він підібраний, можливо, навіть дещо педиїв – офіційний, церемонний, .. странтичний. .. Усе дуже коректно й пристойно (В. Домонтович);

– Згодом – це коли..? – Дуже грамотне запитання .. Справа в тому, що вживати категорію “час” коректно лише стосовно матеріального плану (В. Кожелянко).

Значення в інших словниках

1. коректно — коре́ктно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. коректно — Присл. до коректний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коректно — КОРЕ́КТНО. Присл. до коре́ктний. На слова Желізнякова він хотів відповісти коректно, але стримано й упевнено (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 286); Сам Ду-бинський, інженер за спеціальністю, з робітниками поводився більш-менш коректно (Гжицький, Вел. надії, 1963, 12).  Словник української мови в 11 томах