коренитися

КОРЕНИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Пускати коріння (у 1 знач.); вкорінюватися.

Усе теє пригодиться, що на полі корениться (Номис);

Дуб, що вище виростає, То глибинніш [глибше] корениться (В. Мисик);

* Образно. Горе все глибше коренилося в серці матері (Л. Яновська).

2. у чому, перен. Мати що-небудь своїм коренем (у 3 знач.), джерелом; походити від чого-небудь, спричинятися чимось.

Що п'янство корениться не в злій натурі .. народу, а в його цілім економічнім і родиннім життю [житті], се доказують і многі [численні] пісні та приповідки народні (І. Франко);

Гафурі своє патріотичне почуття .. подає в таких образах, що кореняться в образах народної творчості (П. Тичина);

Він не говорив мудрі слова, але мудрість його коренилася в добрих очах і уважному серці (М. Дочинець);

[Яго:] Я казав тобі часто й кажу знов і знов, що ненавиджу мавра; моя на те причина корениться глибоко в моєму серці (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. коренитися — корени́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. коренитися — Пускати коріння, закорінюватися; П. гніздитися, міститися, мати свій корінь.  Словник синонімів Караванського
3. коренитися — див. рости  Словник синонімів Вусика
4. коренитися — -иться, недок. 1》 Пускати коріння; вкорінюватися. 2》 у чому, перен. Мати що-небудь своїм коренем, джерелом; походити від чого-небудь, мати щось своєю причиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коренитися — Корени́тися, -реню́ся, -рени́шся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коренитися — КОРЕНИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Пускати коріння; вкорінюватися. Усе теє пригодиться, що на полі корениться (Номис, 1864, № 10135); Дуб, що вище виростав, То глибинніш корениться (Мисик, Верховіття, 1963, 18); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
7. коренитися — Корени́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. Укореняться. Рости, рости, орішеньку, рости, коренися. н. п. Усе теє пригодиться, що на полі корениться. Ном. № 10135.  Словник української мови Грінченка