кормити
КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., кого, що і без прям. дод., розм.
Те саме, що годува́ти 1, 2.
– Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, – не їси, було, а п'єш! (Панас Мирний);
Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. зерном кормить, До сну їм співає (Уляна Кравченко);
– На якого чорта нам тут на замку кормити стільки голоти? (А. Чайковський);
– Десь є сад великий, як родив, весь світ кормив, а тепер самих сторожів не прокормить (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)