коронуватися
КОРОНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.
Приймати корону як символ монаршої влади; вінчатися.
Хлопці раненько встали і пішли дивитись, як цар коронується (А. Калин);
– Я коронуюся першого місяця осені, Микито Івановичу, і ви, як мій обер-гофмейстер, подбайте про підготовку і порядок (Р. Іваничук);
Згідно з давньою регулою, Єлизавета коронувалася в Москві (Ю. Мушкетик);
Владислав, коли коронувався, то не втерпів, щоб не прийняти сан короля шведського, згадавши, що походить з шведської династії Вазів (П. Загребельний);
* Образно. Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)