коруна
КОРУ́НА¹, и, ж., діал.
Корона (див. коро́на¹ 1).
Там [у палаці] надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Я. Щоголів);
Хапнули турки-татари свою коруну тоту та й ісховали [сховали] разом із скарбами у потайну свою комору (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)