корінець
КОРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Зменш. до ко́рінь 1.
Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Л. Глібов);
Корінець таємничо смокче соки землі... (О. Копиленко);
Бачив [Іван] крота, який риє нору, і тисячу корінців, що сплели мережу у горішньому шарі землі (Валерій Шевчук);
Ми з братом садимо чорнобривці .. Брат лиє слоїком воду в ямку, а я втискаю в неї корінець розсади (Любко Дереш);
Багато придонних мешканців живиться корінцями рослин, водною органікою та мулом (з навч. літ.);
* Образно. – Найліберальніша конституція в нашій імперії не здатна змінити економічні стосунки між вершками і корінцями... (Ю. Хорунжий);
* У порівн. Йому здавалося, що .. касир надто повільно працює сухими, як корінці калгану, пальцями (М. Руденко);
// тільки мн. Коріння деяких рослин, що їх використовують як ліки.
Усю худобу попереводила [Пріська] на зілля та корінці та на усякі ліки (Г. Квітка-Основ'яненко);
Чи трав шукає [рибалка] й корінців для чар, Готуючи на ворога напої? Ні ратища, ні лука, – тільки й зброї, Що біля крайки вузької висить Сокира гостра, що як дзвін дзвенить (М. Рильський);
Потім “лікарка” надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці (Ю. Яновський);
Відьма посеред покоїв розіклала своє начиння, витягла з торби корінці, трави, горщечки, бронзову таріль (О. Бердник);
// Ніжка гриба.
– Лише сеї ночі виклюнувся [грибок] з землі. Та й корінець здоровий (І. Франко).
2. Зменш. до ко́рінь 2.
Григорій довго і уважно вдивлявся в дзеркало. Чорна борода, товсті вуса, що двома корінцями вростали в бороду, постаріле обличчя – все було дивним і чужим (М. Стельмах);
Гупало для годиться трохи покрутив носом, почухав корінець оселедця (В. Шкляр);
У Френні високо на лобі, аж біля корінців волосся, тьмяно заблищали крапельки поту (Ю. Покальчук, пер. з тв. Дж. Селінджера).
3. Місце, де зшиті аркуші книжки, зошита, папки, а також частина палітурки, що закриває це місце.
Ольга пішла в батьків кабінет і почала переглядать книжки: взяла в руки філософську книжку, .. потім достала .. книжку з червоним корінцем (І. Нечуй-Левицький);
Ляля стояла перед своєю книжковою шафою, торкаючи поглядом знайомі корінці томів (О. Гончар);
З-під подушки стирчав корінець книжки (В. Нестайко).
4. Частина аркуша, яка залишається після відривання квитанції, ордера тощо у квитанційній, ордерній і т. ін. книжці.
– Гроші, на жаль, повернути не можна, я вже виписав вам квитанцію й у корінець записав... Так само й білет; він, бачите, як доказ до корінця (Б. Антоненко-Давидович);
Кривлячись від уїдливої цигарки в зубах, він [рахівник] неохайно кидав корінці ордерних книжок товстому .. помбухові (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)